РАНКОМ-РАНОЧКОМ

Мріє тиха річенька.

В небі темна ніченька.

Мерехтять усміхнено зіроньки ясні.

Доки ранок-раночок –

Впаде з неба зірочка,

Мрії щоб збувалися в цю духм’яну ніч.

 

А я хочу у небо.

Хочу тільки для тебе,

Як ті зорі-перлини так світити, єдиний.

Розкажи про що мрієш,

Щоб здійснить твої мрії –

Стану в небі зорею і згорю над землею.

 

Рано, ранок-раночок.

Скоро встане сонечко –

Заховаються в промінні зорі осяйні.

Вранці, ранком-раночком

Виглянь у віконечко –

Зіркою впаду я з неба й скажеш ти мені:

 

А я хочу у небо,

Я так хочу до тебе –

Ти моя тиха мрія, що у небі зоріє.

Лиш для тебе, єдина

Моя зоре-перлино,

Стану в небі зорею і згорю над землею.

 

 

 

 

 

РОЗДУМИ ПЕРЕД СНОМ…

Місто вже майже спить.

Дрімають хмарини сірі.

Розкаже усе ця мить,

та хто їй із нас повірить…

 

Хто розпитає? Хто

витре уявні грані?

Душі тривожить шторм,

той, що іде з туманів…

 

Місто малює сни,

чекає свого світанку.

Хто йому пояснить,

звідки цих мрій уламки?

 

Вітер можливих змін

дивиться місту в очі.

– Друже мій, встань з колін!

Тебе тут ніхто не хоче…

 

В місті моїх надій

старозавітні тіні –

колами по воді

з високовольтних ліній.

 

Завтра усе мине.

Завтра мине, можливо…

Лиш, не питай мене,

чом не стається дива…

 

Місто заснуло, чи

вийшло за власні межі…

За обрієм грім гарчить –

в неба, здається,

нежить.

 

 

А ніч така, немов перед Різдвом

А ніч така, немов перед Різдвом.
Завмерла, мов в очікуванні дива.
Під снігом білим, наче під крилом,
Дрімає літо, як мала дитина.
Цікаві оченята зірочок
Задивлені у сніг, як у люстерце.
Здається, що до казки тільки крок –
А казка вже живе в моєму серці.
А ніч така, немов перед Різдвом.
О, Неосяжність! О, Свята Величність!
Я стверджую усім своїм єством:
Така краса приречена на вічність.

 

 

 

 

Передноворічне

Тільки, ніч сьогодні – несміяна:
в рукавах – безмовність і туман.
Нас намріє завтрашній світанок,
як оця намріяла зима.
Наші сни легкі і безборонні
грають у художників в вікні.
І замовк годинник на стіні…
І нехай, а ми не забобонні.
Нас з тобою передноворічних
видихне старий рік у новий ,
запаливши дивом зорі-свічі –
радуйся, святкуй, люби, живи!

На добраніч!

На добраніч тобі, мій хлопчику!
День розтанув в обіймах ночі.
Рветься серце моє горобчиком –
невмолиме, до тебе хоче.

На добраніч, солодка музико!
Нічка струшує з неба зорі,
підперізується мотузкою,
відпливає кудись за море…

На добраніч… легеньким дотиком
твоїх щічок торкнусь вустами…
Знов наснилося… Боже, доки так?
Нічка сни, як альбом гортає…