Літературно-мистецька акція, ніч у бібліотеці – “Мистецьке безсоння”. Наживо

Наживо Літературно-мистецька акція, ніч у бібліотеці – “Мистецьке безсоння”.

Опубліковано Золочів. нет 4 серпня 2017 р.

 

 

За матеріалами Золочів.нет

 

 

СОН

Я так і знала – цей світ несправжній!
Він нас поглинув, у нас живе.
І мрії наші такі відважні,
тому що серце – таки живе.
Хоч сон глибокий – не добудитись,
не докричатися – і нехай…
Ми один одному будем снитись!
Ти тільки серця не вимикай.
Ще зовсім трішки, а там – світанок.
В мені вже пісня його звучить…
Цей сон розтане і згоїть рани
любові музика. Відболить
і ми прокинемось, як раніше.
Як прокидалися сотні раз…
Бо є щось краще, щось важливіше
того, що може вмістити час,
того, що може збагнути розум,
такий упевнений у собі…
Цей сон розтане, піде із грозами…
Усе – для тебе.
Усе – в тобі.

 

 

“Не хочу більше думати про завтра…”

Не хочу більше думати про завтра,
Вчорашні ночі і майбутні дні,
Бо ти СЬОГОДНІ дихаєш в мені
І голосу твого найвища мантра
Запалює у темряві вогні.
Усе що є, усе що може бути –
Усе найкраще і усе – моє.
Торкнутись тиші, мов своєї суті…
А далі лиш – згадати все забуте.
Лише любов завжди була і є.

 

 

 

“Надихаюсь тобою…”

Надихаюсь тобою, неначе при першій зустрічі
І не можу надихатись, так, мов бракує кисню.
Ти ідеш і наповнюєш сонцем самотні вулиці,
Бо коли ти не поруч – без тебе тут надто тісно.
 
Озираюсь услід, бо як вперше не можу стриматись –
Відправляю подумки цей повітряний поцілунок.
Ти єдиний такий…  І хочеться вголос крикнути:
Дякую Тобі, Господи, за сонячний цей дарунок!

 

 

 

 

 

ВИБРАНІ

Ми всі один одному – вибрані.
Хтось більше комусь, хтось менше.
У дивні суцвіття зібрані –
Ні останніх тобі, ні перших.
Ми схожі, до втрати пам’яті.
Звичайно, так значно легше
Вчитися разом плавати
У вимірі власних звершень.
Ми, наче з колиски вирвані,
Розвіяні теплим вітром…
Навчаємось бути сильними,
Шукати у всьому світла.
Ми всі один одному – вибрані.
Хтось більше комусь, хтось менше.
Павутинкою долі з’єднані,
Щоб кожен себе довершив.

 

 

 

“Знаєш, а я вже виросла…”

Знаєш, а я вже виросла.
Може, навіть, зістарілась…
Ти мене в серці виносив,
Там де колись не стало нас.
І от – ми таки зустрілися,
Зійшлися, знайшлись, чи як іще…
Зізнайся, і ти повірив сам,
У це небуденне явище.
Ми поруч і ніде дітися –
Лишається тільки мріяти,
Любити, радіти, вірити,
Щоб знову не загубитися.
Буває, дощі проскакують,
Вітри пролітають  грозами.
Та, з ким не буває… Знаково
Вертатись назад не можемо,
Бо сенсу нема ніякого
Усе починати заново,
Де небо говорить знаками –
Готуючи до екзаменів…
Так от, я вже трохи виросла.
Може, уже й зістарілась…
Я прошу у Бога милості,
Щоб справжніми ми зосталися.
Аби не згасала людяність,
Якою ми долю пишемо…
Я хочу побути тишею,
В якій ми для себе збудемось.

 

 

 

“О, не шукайте кари ворогам!..”

 


О, не шукайте кари ворогам!
  Вони самі себе вже покарали
  Тим, що свідомо проти правди стали,
  Німі раби своїх душевних драм…
  Тож, не бажайте кари ворогам.
 
Життя таке - воно віддасть усе,
  Воно собі ні крихти не залишить.
  Тут кожен сам своє майбутнє пише.
  Земля ще не одного потрясе…
  Колись віддасться кожному і все.

 

 

МАСКА

У кожного власна маска.

Без неї тепер ніяк, –

Серцю потрібна ласка,

Добрий і світлий знак.

 

Серцю потрібні мрії

Чисті, як небеса

І непорушна віра –

Віра у чудеса.

 

Серце жадає правди –

До неї воно зове.

Серцю потрібна радість,

Якою душа живе.

 

Серце сміятись хоче,

Літати як вільний птах…

Надією сяють очі,

Що зникне печаль і страх,

 

Минеться епоха фальші,

Минуться образи й біль.

І маску з обличчя знявши,

Всміхнемось самі собі.

 

 

РАНКОВЕ НАЛАШТУВАННЯ

Нехай мені сьогодні пощастить!

Нехай мені сьогодні стане сили

Прожити повноцінно кожну мить.

Підняти серце з попелу і пилу,

Аби життя, що у мені тече

Цвіло невпинно, повне благодаті.

Щоб не здригалось од журби плече

У цьому, Богом даному нам, святі.

 

“Життя не відкладається на потім…”

Життя не відкладається на потім,

Як час, не повертається назад.

І доки ти не зрозумієш хто ти –

Залишишся рабом своєї плоті,

Німим рабом чужих світів і правд.