СОН

Я так і знала – цей світ несправжній!
Він нас поглинув, у нас живе.
І мрії наші такі відважні,
тому що серце – таки живе.
Хоч сон глибокий – не добудитись,
не докричатися – і нехай…
Ми один одному будем снитись!
Ти тільки серця не вимикай.
Ще зовсім трішки, а там – світанок.
В мені вже пісня його звучить…
Цей сон розтане і згоїть рани
любові музика. Відболить
і ми прокинемось, як раніше.
Як прокидалися сотні раз…
Бо є щось краще, щось важливіше
того, що може вмістити час,
того, що може збагнути розум,
такий упевнений у собі…
Цей сон розтане, піде із грозами…
Усе – для тебе.
Усе – в тобі.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Posted by: admin on

Позначки:, , , , , ,